Коли я приїжджаю до Львова, батьки, а особливо обидві мої бабусі люблять питати, якою мовою я тут розмовляю. Типу треба ж українською. Раніше я теж думала, що достатньо просто говорити українською, і ніхто не помітить, що я не місцева. Й тільки зараз я розумію, як помилялась, й кажу батькам, що як би я не старалась, за львів’янку не зійду.
